Оглавление
документа
Міжнародна
конвенція з охорони нових сортів рослин
Глава
II Загальні зобов’язання Договірних Сторін
Стаття
2 Головне зобов’язання Договірних Сторін
Стаття
3 Роди та види, що підлягають охороні
Стаття
4 Режим, установлений національним законодавством
Глава
III Умови надання права селекціонера
Глава
IV Заявка на надання права селекціонера
Стаття
14 Обсяг права селекціонера
Стаття
15 Винятки з права селекціонера
Стаття
16 Вичерпання права селекціонера
Стаття
17 Обмеження на здійснення права селекціонера
Стаття
18 Заходи, які регулюють комерційну діяльність
Стаття
19 Строк дії права селекціонера
Глава
VII Недійсність й анулювання права селекціонера
Стаття
21 Недійсність права селекціонера
Стаття
22 Анулювання права селекціонера
Стаття
24 Правовий статус і місцезнаходження.
Глава
IX Виконання Конвенції. Інші угоди
Стаття
31 Відносини між Договірними Сторонами та державами, які зобов’язані попередніми
Актами
Стаття
34 Ратифікація, прийняття чи ухвалення; приєднання
Стаття
37 Набуття чинності; припинення дії попередніх Актів
Стаття
39 Денонсація Конвенції
Стаття
40 Збереження існуючих прав
Стаття
41 Оригінал та офіційні тексти Конвенції
Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин
від 2 грудня 1961 р., переглянута в м. Женева 10 листопада 1972 р., 23
жовтня 1978 р. та 19 березня 1991 р.
Статус Конвенції див. (
995_c79 )
( Про приєднання до Конвенції див.
Закони
N 209/95-ВР ( 209/95-ВР ) від
02.06.95
N 60-V ( 60-16 ) від 02.08.2006 )
Офіційний переклад
Для цілей цього Акта:
i) термін “ця Конвенція” означає
цей (1991 р.) Акт Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин;
ii) термін “Акт 1961/1972 рр.”
означає Міжнародну конвенцію з охорони нових сортів рослин від 2 грудня 1961 р.
з урахуванням змін, унесених Додатковим Актом від 10 листопада 1972 р.;
iii) термін “Акт 1978 р.” означає
Акт від 23 жовтня 1978 р.
Міжнародної конвенції з
охорони нових сортів рослин;
iv) термін “селекціонер” означає:
- особу, яка вивела чи винайшла та
вдосконалила сорт;
- особу,
яка є роботодавцем згаданої вище особи чи, яка
доручила останній особі
роботу, якщо це передбачається законодавством відповідної Договірної Сторони,
або
-
правонаступника першої або другої із згаданих вище
осіб, залежно від конкретного
випадку;
v) термін “право селекціонера”
означає право селекціонера, передбачене цією Конвенцією;
vi) термін “сорт” означає групу
рослин у рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів, яку незалежно від того,
чи задовольняє вона повністю вимоги для надання права селекціонера, можна:
-
визначити ступенем прояву ознак, що є результатом
діяльності відповідного
генотипу або комбінації генотипів;
-
відрізнити від будь-якої іншої групи рослин ступенем
прояву, принаймні однієї із
зазначених ознак і
-
розглядати як єдине ціле з погляду її придатності для
відтворення в незміненому
вигляді;
vii) термін “Договірна Сторона”
означає державу чи міжурядову організацію, яка є учасницею цієї Конвенції;
viii) термін “територія” стосовно
Договірної Сторони означає, якщо Договірна Сторона є державою, територію цієї
держави, а якщо Договірна Сторона є міжурядовою організацією, — територію,
на якій застосовується установчий договір цієї міжурядової організації;
ix) термін “орган” означає орган,
згаданий у підпункті “ii” пункту 1 статті 30;
x) термін “Союз” означає
Міжнародний союз з охорони нових сортів рослин, заснований Актом 1961 р. та в
подальшому згаданий в Акті 1972 р., Акті 1978 р. та в цій Конвенції;
xi) термін “член Союзу” означає
державу — учасницю Акта 1961/1972 рр. чи Акта 1978 р., чи Договірну
Сторону.
Кожна Договірна Сторона надає та
охороняє права селекціонера.
1) [Держави, що вже є членами Союзу] Кожна
Договірна Сторона,
яка
зобов'язана положеннями Акта 1961/1972 рр.
або Акта 1978 р.,
застосовує
положення цієї Конвенції:
i) від дати, з якої вона стає
зобов’язаною положеннями цієї Конвенції, до всіх родів та видів, до яких вона,
від указаної дати, застосовує положення Акта 1961/1972 рр. або Акта 1978 р., та
ii) не пізніше п’яти років від
цієї дати, до всіх родів та видів рослин.
2) [Нові
члени Союзу] Кожна
Договірна Сторона, яка
не
зобов'язана положеннями
Акта 1961/1972 рр.
або Акта 1978 р.,
застосовує
положення цієї Конвенції:
i) від дати, з якої вона стає
зобов’язаною положеннями цієї Конвенції, до, принаймні, 15 родів або видів
рослин та
ii) не пізніше 10 років від цієї
дати, до всіх родів та видів рослин.
1) [Режим] Без шкоди для прав, обумовлених у цій Конвенції,
громадянам Договірної
Сторони, а також фізичним особам,
що
проживають
на території цієї Договірної
Сторони, та юридичним
особам, зареєстрованим на такій території, надається
на території
кожної
іншої Договірної Сторони в тому, що
стосується надання та
охорони
прав селекціонера, такий самий
режим, який законодавство
цієї
іншої Договірної Сторони надає чи може
надати в подальшому
своїм громадянам,
якщо зазначені громадяни, фізичні
чи юридичні
особи виконують
умови та формальності,
що застосовуються до
громадян
такої іншої Договірної Сторони.
2) [Громадяни] Для
цілей попереднього пункту
слово
"громадяни"
означає - у
випадку, коли Договірною
Стороною є
держава, -
громадян цієї держави, - у
випадку, коли Договірною
Стороною
є міжурядова організація, - громадян держав - членів цієї
організації.
1) [Вимоги] Право селекціонера надається,
якщо сорт є:
i) новим,
ii) відмінним,
iii) однорідним і
iv) стабільним.
2) [Інші
умови] Надання права селекціонера
не може залежати
від
додаткових чи інших умов, крім зазначених
вище, якщо сорт
позначений найменуванням
відповідно до положень статті 20,
якщо
селекціонер виконує
формальності, передбачені законодавством
Договірної Сторони,
до органу якої він подав заявку,
та сплачує
необхідні
збори.
1) [Критерії] Сорт уважається новим, якщо
на дату подання
заявки про
набуття права селекціонера,
розмножувальний або
рослинний
матеріал цього сорту не продавався або в інший спосіб не
передавався третім
особам селекціонером або за його згодою для
використання
сорту:
i) на території Договірної
Сторони, де було подано заявку, за рік до цієї дати й
ii) на території іншій, ніж
територія Договірної Сторони, де було подано заявку, раніше чотирьох років або,
у випадку дерев і винограду, раніше шести років до зазначеної дати.
2) [Недавно створені сорти] Якщо Договірна
Сторона застосовує
цю Конвенцію
до роду чи
виду, до якого
раніше вона не
застосовувала
цю Конвенцію або Акт, який передує
Конвенції, вона
може
вважати, що сорт, який було створено останнім часом і, який
існує на
дату такого поширення
охорони, задовольняє вимоги
новизни, зазначені в пункті 1, навіть якщо
продаж чи передача
третім особам,
описані в цьому пункті, мали
місце до закінчення
термінів,
визначених у цьому пункті.
3) ["Територія" в певних
випадках] Для цілей пункту
1 всі
Договірні Сторони,
які є державами - членами однієї й тієї самої
міжурядової організації,
можуть діяти спільно,
якщо цього
вимагають
правила цієї організації, прирівнюють
дії, виконані на
територіях
держав - членів цієї організації, до дій, що вчинені на
їхній території;
та в разі необхідності вони повідомляють про це
Генеральному
секретарю.
Сорт уважається відмінним, якщо
він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, існування якого на момент
подання заявки є загальновідомим. Зокрема подання заявки на надання права
селекціонера або на внесення іншого сорту до офіційного реєстру сортів у
будь-якій країні вважається таким, що робить цей сорт загальновідомим з дати
подання заявки, за умови, що заявка спричиняє надання права селекціонера або
внесення згаданого іншого сорту до офіційного реєстру сортів, залежно від
конкретного випадку.
Сорт уважається однорідним, якщо з
урахуванням варіювання, яке може мати місце, унаслідок особливостей його
розмноження, він є достатньо однорідним за його відповідними ознаками.
Сорт уважається стабільним, якщо
його відповідні ознаки залишаються незмінними після неодноразового розмноження
або, у випадку особливого циклу розмноження, наприкінці кожного такого циклу.
1) [Місце
подання першої заявки]
Селекціонер має право
вибирати
Договірну Сторону, до органу якої він
хоче подати свою
першу
заявку на набуття права селекціонера.
2) [Дата
подання подальших заявок] Селекціонер може подати
заявку
на набуття права селекціонера до органів
інших Договірних
Сторін, не
чекаючи надання йому права селекціонера тим органом
Договірної
Сторони, до якого він подав першу заявку.
3) [Незалежність охорони] Жодна Договірна
Сторона не може
відмовити в наданні права селекціонера чи обмежити
строк його дії
з
тієї причини, що охорона на такий же
сорт не запитувалася, що в
ній було
відмовлено чи її
термін закінчився в будь-якій іншій
державі
або міжурядовій організації.
1) [Право; його строк] Селекціонер, який
належним чином подав
заявку на
надання охорони сорту
в одній з Договірних Сторін
("перша заявка"), протягом
12 місяців користується правом
пріоритету на подання заявки на набуття права селекціонера
на той
самий
сорт до органу будь-якої іншої Договірної Сторони ("подальша
заявка"). Цей
термін починається від дати подання першої заявки.
День
подання заявки не включається до цього періоду.
2) [Витребування права] Для того,
щоб скористатися правом
пріоритету, селекціонер
повинен у подальшій заявці заявити про
пріоритет
першої заявки. Орган, до якого подається подальша заявка
може запросити
селекціонера надати, у
термін не менше трьох
місяців
від дати подання подальшої заявки, копію документів першої
заявки, засвідчену
органом, до якого вона подавалася, а також
зразки
сорту чи будь-який інший доказ
того, що в
обох заявках
йдеться
про той самий сорт.
3) [Документи й
матеріал] Селекціонеру надається два роки
після
закінчення терміну пріоритету чи, у випадках,
коли перша
заявка відхилена
або відкликана, достатній
період від дати
відхилення
чи відкликання заявки для того, щоб
він міг надати
органу Договірної
Сторони, якому він
подав подальшу заявку,
будь-яку
інформацію, документи або матеріал,
передбачені в статті
12,
які за законодавством цієї Договірної Сторони мають надаватися
для
проведення експертизи заявки.
4) [Перебіг подій
під час терміну
пріоритету] Дії, що
відбуваються під час терміну, зазначеного в пункті 1, такі,
як
подання
іншої заявки чи опублікування, або використання сорту, про
який йдеться в першій заявці, не можуть бути причиною відхилення
подальшої
заявки. Ці дії не можуть також бути
причиною виникнення
права
будь-якої третьої сторони.
Рішення надати право селекціонера
вимагає проведення експертизи для визначення відповідності умовам, передбаченим
у статтях 5 — 9. Здійснюючи таку експертизу, орган може вирощувати сорт
або проводити інші необхідні випробування, поставити вимогу виростити сорт чи
здійснити інші необхідні випробування, або врахувати результати вже проведених
випробувань. Для цілей такої експертизи орган може вимагати від селекціонера надання
будь-якої необхідної інформації, документів або матеріалу.
Кожна Договірна Сторона вживає
заходів для захисту інтересів селекціонера в період з дати подання заявки на
надання права селекціонера чи її опублікування до дати надання такого права.
Такі заходи забезпечують власнику права селекціонера, принаймні, право на
справедливу винагороду з боку будь-якої особи, яка в зазначений вище період
учинила дії, які, у разі надання права, потребують дозволу селекціонера,
передбаченого статтею 14. Договірна Сторона може встановити, що зазначені
заходи застосовуються тільки до тих осіб, яким селекціонер повідомив про
подання заявки.
1) [Дії стосовно розмножувального
матеріалу] a) З урахуванням
положень
статей 15 та 16, подальші дії
стосовно розмножувального
матеріалу
сорту, що охороняється, потребують дозволу селекціонера:
i) виробництво чи репродукція
(розмноження);
ii) доведення до кондицій для
розмноження;
iii) пропонування для продажу;
iv) продаж чи будь-яка інша форма
збуту;
v) експорт;
vi) імпорт;
vii) зберігання для будь-яких
цілей, зазначених вище в підпунктах “i” -"vi”.
b) Селекціонер має право
обумовлювати надання свого дозволу певними вимогами чи обмеженнями.
2) [Дії стосовно рослинного матеріалу] З
урахуванням положень
статей
15 й 16, дії, зазначені в підпунктах "i" - "vii", підпункту
"a"
пункту 1, стосовно рослинного матеріалу,
зокрема цілих рослин
та
частин рослин, отриманого шляхом несанкціонованого використання
розмножувального матеріалу
сорту, що охороняється,
потребують
дозволу селекціонера,
якщо селекціонер не
мав сприятливої
можливості скористатися своїм
правом стосовно згаданого
розмножувального
матеріалу.
3) [Дії стосовно деяких продуктів]
З урахуванням положень
статей
15 й 16, кожна Договірна Сторона може
встановити, що дії,
зазначені
в підпунктах "i" -
"vii", підпункті "a"
пункту 1,
стосовно продуктів,
вироблених безпосередньо з
рослинного
матеріалу
сорту, який охороняється та підпадає
під дію
положень
пункту
2, через несанкціоноване використання
згаданого рослинного
матеріалу, потребують дозволу селекціонера, якщо селекціонер не
мав сприятливої
можливості скористатися своїм
правом стосовно
згаданого
рослинного матеріалу.
4) [Можливі додаткові дії] З урахуванням
положень статей 15 й
16, кожна Договірна Сторона може встановити, що
дії інші, ніж ті,
що зазначені
в підпунктах "i"
- "vii", "a"
пункту, також
потребують
дозволу селекціонера.
5) [Похідні по
суті сорти й деякі інші сорти] a)
Положення
пунктів
1 - 4 застосовуються також до:
i) сортів, які походять по суті
від сорту, що охороняється, якщо останній сам не є по суті похідним сортом;
ii) сортів, які не явно
відрізняються, відповідно до статті 7, від сорту, що охороняється, та
iii) сортів, виробництво яких
потребує неодноразового використання сорту, що охороняється.
b) Для цілей підпункту “i”
підпункту “a” сорт уважається по суті похідним від іншого сорту
("вихідного сорту"), якщо він:
i) переважно походить від
вихідного сорту чи від сорту, який сам є похідним від вихідного сорту, та
зберігає прояв суттєвих ознак, що випливають з генотипу або комбінації
генотипів вихідного сорту,
ii) він явно відрізняється від
вихідного сорту й
iii) за винятком розбіжностей, що
є наслідком походження, відповідає вихідному сорту за ступенем прояву суттєвих
ознак, які є результатом генотипу чи комбінації генотипів вихідного сорту.
c) Похідні по суті сорти можуть
бути отримані, наприклад, шляхом добору природного чи індукованого мутанта, або
сомаклонового варіанта, добору індивідуумів з рослин вихідного сорту,
зворотного схрещування або трансформацією методом генної інженерії.
1) [Обов'язкові винятки]
Право селекціонера не поширюється
на:
i) дії, учинені приватно та в
некомерційних цілях,
ii) дії, учинені для
експериментальних цілей, та
iii) дії, учинені для створення
інших сортів, і за винятком тих випадків, коли застосовуються положення пункту
5 статті 14 на дії, указані в пунктах 1 — 4 статті 14, що вчиняються з
такими сортами.
2) [Необов'язковий виняток]
Незважаючи на положення статті
14, кожна
Договірна Сторона в
розумних межах, і
за умови
збереження законних
інтересів селекціонера, може
обмежити право
селекціонера стосовно
будь-якого сорту для надання
фермерам
можливості використовувати для цілей розмноження,
у власних
господарствах, рослинний
матеріал, який вони
отримали шляхом
вирощування
на власних земельних ділянках сорту, що
охороняється,
або
сорту, на який
розповсюджуються положення підпункту
"i"
підпункту
"a" або "ii" пункту 5 статті 14.
1) [Вичерпання права]
Право селекціонера не поширюється
на
дії
стосовно будь-якого матеріалу сорту,
що охороняється, або
сорту,
на який розповсюджуються положення пункту 5 статті 14, який
був
проданий чи в інший спосіб
уведений у комерційний
оборот
селекціонером, або
за його згодою на території цієї Договірної
Сторони, чи
будь-якого матеріалу, що
походить від згаданого
матеріалу,
якщо такі дії:
i) не пов’язані з подальшим
розмноженням цього сорту або
ii) не пов’язані з експортом
матеріалу сорту, який дозволяє розмножувати сорт у країні, де сорти цього
ботанічного роду чи виду не охороняються, за винятком експорту матеріалу для
споживання.
2) [Значення терміну "матеріал"]
Для цілей пункту 1
термін
"матеріал"
стосовно сорту означає:
i) розмножувальний матеріал
будь-якого виду,
ii) рослинний матеріал, зокрема
цілі рослини та частини рослин, і
iii) будь-який продукт,
безпосередньо вироблений з рослинного матеріалу.
3) ["Територія" в
певних випадках] Для цілей пункту 1 всі
Договірні
Сторони, які є державами - членами однієї
міжурядової
організації, можуть,
коли цього вимагають
правила цієї
організації, спільно здійснювати дії, що вчиняються на території
держав
- членів цієї організації, з діями, що
вчиняються на їхніх
територіях, й
інформують, відповідно, про
це Генерального
секретаря.
1) [Суспільні інтереси] Якщо ця Конвенція
чітко не передбачає
іншого, жодна
Договірна Сторона не
може обмежувати вільне
здійснення права
селекціонера інакше, як з причини
охорони
суспільних
інтересів.
2) [Справедлива винагорода]
Якщо таке обмеження
дозволяє
третій стороні вчиняти дії, які потребують дозволу селекціонера,
відповідна
Договірна Сторона повинна вжити всіх необхідних заходів
для
того, щоб селекціонер міг отримати справедливу винагороду.
Право селекціонера не залежить від
будь-яких заходів, яких Договірна Сторона вживає на своїй території для
регулювання виробництва, сертифікації та продажу матеріалу сортів або імпорту
чи експорту такого матеріалу. За будь-яких обставин, такі заходи не впливають
на застосування положень цієї Конвенції.
1) [Строк
дії охорони] Право
селекціонера надається на
визначений
строк.
2) [Мінімальний строк] Мінімальний строк
не може бути меншим
20-ти років
від дати надання права
селекціонера. Що стосується
дерев
і винограду, мінімальний строк не
може бути меншим
25-ти
років
від указаної дати.
1) [Позначення сортів
найменуванням; використання
найменування]
a) Сорт позначається найменуванням, яке включає його
родове
позначення.
b) Кожна Договірна Сторона
забезпечує, з урахуванням пункту 4, щоб жодне право стосовно позначення,
зареєстрованого як найменування сорту, не заважало вільному використанню
найменування, стосовно цього сорту, навіть після закінчення строку дії права
селекціонера.
2) [Характеристики найменування] Найменування повинно давати
можливість
ідентифікувати сорт. Воно не може
складатися виключно
із цифр,
за винятком випадків,
коли для позначення
сортів
застосовується
саме така практика. Воно не повинно
дезінформувати
чи призводити
до непорозуміння стосовно
ознак, господарської
цінності
чи ідентичності сорту або особистості селекціонера. Воно,
зокрема, повинно
відрізнятися від будь-якого найменування, що
позначає,
на території будь-якої з Договірних Сторін, уже існуючий
сорт
такого самого чи близького виду рослини.
3) [Реєстрація найменування] Найменування сорту пропонується
органу
селекціонером. Якщо з'ясовується, що таке найменування не
задовольняє вимог пункту 2, орган відмовляє в його реєстрації та
вимагає,
щоб селекціонер, у встановлений термін, запропонував інше
найменування. Найменування
реєструється органом одночасно
із
наданням
права селекціонера.
4) [Права,
раніше набуті третіми
особами] Права, раніше
набуті
третіми особами, не порушуються. Якщо, на підставі раніше
набутого права,
використання найменування сорту
забороняється
особі, яка,
відповідно до положень
пункту 7, повинна
використовувати
його, орган вимагає, щоб селекціонер
запропонував
інше
найменування сорту.
5) [Однакове найменування на
території всіх Договірних
Сторін]
Сорт повинен бути запропонованим усім Договірним Сторонам
за однаковим
найменуванням. Орган кожної
Договірної Сторони
реєструє
запропоноване таким чином
найменування, якщо він не
вважає, що
таке найменування є
неприйнятним на території цієї
Договірної
Сторони. В останньому випадку він пропонує селекціонеру
надати
інше найменування.
6) [Обмін
інформацією між органами
Договірних Сторін] Орган
Договірної
Сторони забезпечує надання органам
інших Договірних
Сторін
інформації, яка стосується найменувань
сортів, і, зокрема,
пропозицій стосовно
них, їхньої реєстрації
та анулювання
найменувань. Будь-який
орган може направити свої
міркування
стосовно
реєстрації найменування органу, що сповістив
про таке
найменування.
7) [Зобов'язання використовувати найменування] Будь-яка
особа, яка,
на території однієї з Договірних Сторін, пропонує на
продаж чи продає розмножувальний матеріал
сорту, що охороняється
на
вказаній території, зобов'язана використовувати найменування
цього сорту навіть після закінчення строку дії
права селекціонера
на
цей сорт, якщо, відповідно до пункту 4,
такому використанню не
перешкоджають
раніше набуті права.
8) [Позначки, що
використовуються разом з найменуваннями]
Коли
сорт пропонується на продаж чи продається, до зареєстрованого
найменування сорту дозволяється додавати позначки торгової
марки,
фірмової назви
товару або інші
подібні позначки. У
разі
використання
таких позначок, найменування сорту, проте,
повинно
легко
розпізнаватися.
1) [Причини недійсності] Кожна
Договірна Сторона проголошує
недійсним
право селекціонера, яке вона надала,
якщо з'ясовується,
що:
i) умови, викладені в статтях 6 та
7, не були виконані на момент надання права селекціонера,
ii) у випадках, коли право
селекціонера надавалося, головним чином, на підставі інформації та документів,
поданих селекціонером, а умови, викладені в статтях 8 та 9, не були виконані на
момент надання права селекціонера, або
iii) право селекціонера було
надане особі, яка не мала на це права, якщо воно не передається особі, яка має
на це право.
2) [Виключення будь-яких інших причин] Право селекціонера не
може
бути оголошене недійсним з інших причин,
ніж ті, що наведено
в
пункті 1.
1) [Причини для
анулювання] a) Кожна Договірна Сторона може
анулювати право
селекціонера, яке вона
йому надала, якщо
з'ясувалося, що
умови, викладені в
статтях 8 та 9, більше не
виконуються.
b) Крім того, кожна Договірна
Сторона може анулювати право селекціонера, яке вона йому надала, якщо на вимогу
органу та протягом запропонованого строку,
i) селекціонер не надає органу
інформації, документів чи матеріалів, які вважаються необхідними для підтвердження
підтримки сорту,
ii) селекціонер не сплатив зборів,
які підлягають сплаті для підтримки чинності його права, або
iii) коли найменування сорту
анулюється після надання права, а селекціонер не пропонує іншого прийнятного
найменування.
2) [Виключення будь-яких інших причин]
Право селекціонера не
може
бути анульованим з інших причин, ніж ті, що наведені в пункті
1.
Членами Союзу є Договірні Сторони.
1) [Юридична особа] Союз є юридичною
особою.
2) [Правоздатність] На території кожної
Договірної Сторони
Союз, відповідно до чинних на цій території
законів, користується
такою
правоздатністю, яка може
бути необхідною для
виконання
завдань
та здійснення своїх функцій.
3) [Місцезнаходження] Місцезнаходженням Союзу
та його
постійних
органів є Женева.
4) [Угода про штаб-квартиру] Союз має
угоду про штаб-квартиру
зі
Швейцарською Конфедерацією.
Постійними органами Союзу є Рада
та Бюро Союзу.
1) [Склад]
До складу Ради входять представники членів Союзу.
Кожний
член Союзу призначає до Ради свого представника
та його
заступника. Представники або заступники можуть мати
помічників чи
радників.
2) [Президент і віце-президенти] Рада з-поміж
своїх членів
обирає Президента
й першого віце-президента. Вона може обирати
інших
віце-президентів. Перший
віце-президент виконує обов'язки
Президента,
коли останній не може виконувати своїх функцій. Термін
повноважень
Президента - три роки.
3) [Сесії] Сесії Ради скликає
Президент. Чергові сесії Ради
скликаються щорічно.
Крім того, Президент може
скликати Раду за
власним
розсудом; він скликає Раду в тримісячний
строк, якщо про
це
просить одна третина членів Союзу.
4) [Спостерігачі] Держави,
які не є членами Союзу, можуть
запрошуватися
на засідання Ради як спостерігачі. На такі засідання
можуть
також запрошуватися інші спостерігачі та експерти.
5) [Завдання Ради] До завдань Ради
входить:
i) вивчати відповідні заходи
стосовно забезпечення інтересів Союзу та сприяння його розвитку;
ii) установлювати свої правила
процедури;
iii) призначати Генерального
секретаря та, у разі необхідності, заступника Генерального секретаря й
визначати умови призначення кожного;
iv) розглядати річний звіт про
діяльність Союзу та затверджувати програму його роботи в подальшому;
v) віддавати Генеральному
секретарю всі необхідні розпорядження на виконання завдань Союзу;
vi) приймати адміністративні та
фінансові правила Союзу;
vii) розглядати й затверджувати
бюджет Союзу й установлювати розмір внеску кожного члена Союзу;
viii) розглядати й затверджувати
рахунки, що подаються Генеральним секретарем;
ix) установлювати дату й місце
проведення конференцій, передбачених статтею 38, і вживати необхідних заходів
для їхньої підготовки; та
x) у цілому приймати всі необхідні
рішення для забезпечення ефективної діяльності Союзу.
6) [Голоси] a) Кожний член Союзу, який є
державою, має в Раді
один
голос.
b) Будь-яка Договірна Сторона, яка
є міжурядовою організацією, стосовно питань, які належать до її компетенції,
може користуватися правом голосу від імені своїх держав — членів, які є
членами Союзу. Така міжурядова організація не може користуватися правом голосу
від імені держав-членів, якщо останні використовують своє право голосу самі та
навпаки.
7) [Більшість голосів]
Будь-яке рішення Ради
приймається
простою
більшістю поданих голосів; при цьому,
будь-яке рішення
Ради на
виконання підпунктів
"ii", "vi" та
"vii" пункту 5 і на
виконання
пункту 3 статті 28, підпункту
"b" пункту 5 статті 29 та
пункту 1
статті 38 приймається
більшістю в три чверті поданих
голосів. Голоси
тих, хто утримався
під час голосування
не
враховуються.
1) [Завдання та
керівництво Бюро] Бюро
Союзу виконує всі
доручення, які йому доручає Рада. Керівництво Бюро здійснюється
Генеральним
секретарем.
2) [Обов'язки Генерального
секретаря] Генеральний секретар
несе
відповідальність перед Радою; він забезпечує виконання рішень
Ради. Він
подає Раді бюджет Союзу на затвердження
та забезпечує
його
виконання. Генеральний секретар звітує Раді про свою роботу й
про
діяльність і фінансове становище Союзу.
3) [Персонал] Ураховуючи
положення підпункту "iii" пункту 5
статті
26, умови призначення та приймання на роботу персоналу,
необхідного для
ефективного вирішення завдань
Бюро Союзу,
визначаються
адміністративними та фінансовими правилами.
1) [Робочі мови Бюро] Виконуючи
свої функції, Бюро
Союзу
використовує
французьку, німецьку, англійську та іспанську мови.
2) [Мови на окремих засіданнях] Засідання
Ради та конференції
стосовно
перегляду проводяться на цих чотирьох мовах.
3) [Інші мови] Рада може прийняти рішення
про використання
інших
мов.
1) [Доходи] Витрати Союзу покриваються за
рахунок:
i) щорічних внесків держав —
членів Союзу,
ii) надходжень за надані послуги,
iii) інших надходжень.
2) [Внески: одиниці] a) Частка кожної
держави - члена Союзу в
загальному
обсязі щорічних внесків
визначається з урахуванням
загального обсягу
витрат, які покриваються
за рахунок внесків
держав -
членів Союзу, та
кількості одиниць внесків,
що
застосовуються до
цієї держави згідно
з пунктом 3. Ця частка
розраховується
відповідно до положень пункту 4.
b) Кількість одиниць внесків
виражається цілими чи дробовими числами, причому жодний дріб не може бути менше
однієї п’ятої.
3) [Внески: частка
кожного члена] a)
Кількість одиниць
внесків, які застосовуються до
будь-якого члена Союзу,
що є
учасником
Акта 1961/1972 рр. чи Акта 1978 р., на дату, від якої ця
Конвенція
стає для нього обов'язковою, залишається такою самою, як
кількість внесків,
які до нього застосовувалися безпосередньо до
вказаної
дати.
b) Будь-яка інша держава —
член Союзу, приєднуючись до Союзу, у заяві, на ім’я Генерального секретаря,
зазначає кількість одиниць внесків, яка до нього застосовується.
c) Будь-яка держава — член
Союзу в заяві на ім’я Генерального секретаря може будь-коли зазначити кількість
одиниць внесків, яка відрізняється від кількості одиниць, що до неї
застосовується згідно з підпунктами “a” та “b”. Така заява, якщо вона подається
протягом перших шести місяців календарного року, набуває чинності з початку
наступного календарного року; в іншому випадку вона набуває чинності з початку
другого календарного року, що настає після року, в якому було зроблено заяву.
4) [Внески: обчислення
часток] a) Для
кожного бюджетного
періоду розмір
одиниці внесків визначається
шляхом ділення
загальної
суми витрат, які покриваються в цьому бюджетному періоді
за
рахунок внесків держав - членів Союзу,
на загальну кількість
одиниць,
що застосовуються до цих держав - членів Союзу.
b) Розмір внеску кожної
держави — члена Союзу визначається шляхом множення суми, що відповідає
одній одиниці внесків, на кількість одиниць внесків, які застосовуються до цієї
держави-члена.
5) [Заборгованість по внесках] a) Держава
- член Союзу, яка
має заборгованість по внесках,
не може, з урахуванням положень
підпункту
"b", здійснювати свого права
голосу в Раді, якщо розмір
її заборгованості дорівнює
сумі внеску, не
сплаченого за
попередній
повний рік, чи перевищує її. Тимчасове припинення права
голосувати не
звільняє таку державу-члена від
її зобов'язань за
цією
Конвенцією та не позбавляє її інших прав,
які випливають із
цієї
Конвенції.
b) Рада може дозволити зазначеній
державі — члену Союзу продовжувати користатися своїм правом голосування,
якщо вона зможе довести Раді, що заборгованість по внесках зумовлюється
надзвичайними та неминучими обставинами.
6) [Аудит
рахунків] Аудит рахунків
Союзу здійснюється
державою - членом Союзу згідно з адміністративними та
фінансовими
правилами. Така
держава - член
Союзу, за його
згодою,
призначається
Радою.
7) [Внески міжурядових
організацій] Будь-яка Договірна
Сторона,
яка є міжурядовою організацією, не зобов'язана сплачувати
внески. Проте,
якщо вона вирішує
сплачувати внески, до неї,
відповідно,
застосовуються положення пунктів 1 - 4.
1) [Заходи, спрямовані на виконання] Кожна Договірна
Сторона
вживає всіх
заходів, необхідних для
виконання положень цієї
Конвенції,
та, зокрема:
i) передбачає відповідні правові
заходи, що дозволяють ефективно забезпечувати права селекціонера;
ii) підтримує орган, уповноважений
надавати права селекціонера, чи доручає це органу іншої Договірної Сторони;
iii) забезпечує інформування
громадськості шляхом періодичного опублікування інформації стосовно
- заявок
на надання прав селекціонерів, наданих прав
селекціонера і
- запропонованих та затверджених
назв.
2) [Відповідність законодавства] Мається
на увазі, що на
момент здачі
на зберігання своїх
документів про ратифікацію,
прийняття, затвердження або приєднання, залежно від
конкретного
випадку, кожна
держава чи міжурядова
організація повинні бути
спроможними, відповідно
до свого законодавства, виконувати
положення
цієї Конвенції.
1) [Відносини між державами, які
зобов'язані цією Конвенцією]
У відносинах
між державами - членами
Союзу, які зобов'язані як
цією
Конвенцією, так і
будь-яким попереднім Актом
Конвенції,
застосовується
тільки ця Конвенція.
2) [Передбачувані відносини з державами, які не зобов'язані
цією
Конвенцією] Будь-яка держава - член Союзу,
не зобов'язана
цією Конвенцією,
у повідомленні на ім'я Генерального секретаря
може
заявити, що у своїх відносинах з
будь-яким членом Союзу,
зобов'язаним тільки
цією Конвенцією, вона
буде застосовувати
останній
Акт Конвенції, яким вона
зобов'язана. Після закінчення
одного
місяця від дати такого повідомлення та до того часу, як ця
держава
- член Союзу, що зробила таку заяву,
стає зобов'язаною
цією
Конвенцією, указаний член Союзу застосовує останній Акт, яким
він
зобов'язаний у своїх відносинах з кожним
із членів Союзу,
зобов'язаним
тільки цією Конвенцією, тоді як останні
застосовують
цю
Конвенцію у своїх відносинах з першою державою.
Члени Союзу залишають за собою
право укладати між собою спеціальні угоди для охорони сортів рослин, якщо такі
угоди не суперечать положенням цієї Конвенції.
Ця Конвенція може бути підписана
будь-якою державою, яка є членом Союзу на дату її прийняття. Вона є відкритою
для підписання до 31 березня 1992 року.
1) [Держави та деякі міжурядові
організації] a) Відповідно до
положень цієї
статті, будь-яка держава може
стати Стороною цієї
Конвенції.
b) Стороною цієї Конвенції,
відповідно до цієї статті, може стати будь-яка міжурядова організація, якщо
вона
i) має компетенцію стосовно
питань, які регулюються цією Конвенцією,
ii) має своє законодавство, що
передбачає надання та охорону прав селекціонерів, обов’язкове для всіх
держав-членів,
iii) згідно зі своїми внутрішніми
процедурами, належним чином уповноважена приєднатися до цієї Конвенції.
2) [Документ про приєднання] Будь-яка
держава, що підписала
цю Конвенцію,
стає Стороною Конвенції шляхом здачі на зберігання
своєї
ратифікаційної грамоти чи свого документа про прийняття або
ухвалення
цієї Конвенції. Будь-яка держава, яка не
підписала цієї
Конвенції, чи будь-яка міжурядова організація стає
Стороною цієї
Конвенції шляхом
здачі на зберігання
свого документа про
приєднання
до цієї Конвенції. Ратифікаційні грамоти
чи документи
про прийняття,
ухвалення або приєднання здаються на зберігання
Генеральному
секретарю.
3) [Висновок Ради] Будь-яка держава, яка
не є членом Ради, чи
будь-яка міжурядова
організація перш, ніж здавати на
зберігання
свій
документ про приєднання, запитує в Ради
висновок стосовно
відповідності
її законодавства положенням цієї Конвенції. Документ
про
приєднання може здаватися на зберігання, якщо рішення із цього
питання
є позитивним.
1) [Принцип] За
винятком положень пункту
2, жодне
застереження
до цієї Конвенції не дозволяється.
2) [Можливий виняток] a) Незважаючи на
положення пункту 1
статті 3,
будь-яка держава, що
бере участь в Акті 1978 р. на
момент, коли вона стає Стороною цієї Конвенції, та коли
йдеться
про
сорти, розмножені вегетативним шляхом, передбачає їхню охорону
не
у вигляді права селекціонера, а у
вигляді охоронного документа
на промислову власність, має право продовжувати передбачати таку
охорону,
не застосовуючи цієї Конвенції до зазначених сортів.
b) Будь-яка держава, що
користується таким правом, повідомляє про це Генерального секретаря під час
здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи свого документа про
прийняття чи ухвалення цієї Конвенції або про приєднання до неї. Така держава
може відкликати своє повідомлення будь-коли.
1)
[Первинне повідомлення] Під час здачі на
зберігання своєї
ратифікаційної грамоти
чи свого документа
про прийняття, чи
ухвалення цієї
Конвенції або про приєднання до неї,
залежно від
конкретного
випадку, кожна держава
або міжурядова організація
повідомляє
Генерального секретаря про:
i) своє законодавство, яке регулює
права селекціонерів, та
ii) перелік родів і видів рослин,
до яких вона буде застосовувати положення цієї Конвенції від дати, на яку
держава або міжурядова організація стає зобов’язаною цією Конвенцією, вона буде
застосовувати положення цієї Конвенції.
2) [Повідомлення про
зміни] Кожна Договірна
Сторона без
зволікань
повідомляє Генерального секретаря про:
i) будь-які зміни у своєму
законодавстві, що регулюють права селекціонерів, та
ii) будь-яке поширення дії цієї
Конвенції на додаткові роди та види рослин.
3) [Опублікування інформації] На
основі повідомлень,
отриманих
від відповідної Договірної Сторони, Генеральний секретар
опубліковує
інформацію про:
i) законодавство, яке регулює
права селекціонерів, та будь-які зміни, унесені до такого законодавства, та
ii) перелік родів і видів рослин,
указаних у підпункті “ii” пункту 1, та будь-яке поширення дії Конвенції,
згадане в підпункті “ii” пункту 2.
1) [Первинне набуття чинності] Ця
Конвенція набуває чинності
через
один місяць після того, як п'ять держав
здали на зберігання
свої
ратифікаційні грамоти чи документи про
прийняття, ухвалення
або приєднання,
залежно від конкретного випадку,
за умови, що,
принаймні, три
із цих документів
були здані на
зберігання
державами
- учасницями Акта 1961/1972 р. чи Акта 1978 р.
2) [Подальше набуття чинності] Стосовно
будь-якої держави, на
яку не
поширюється дія пункту
1, чи будь-якої
міжурядової
організації ця
Конвенція стає обов'язковою через один місяць від
дати, на яку така
держава чи міжурядова
організація здає на
зберігання свою
ратифікаційну грамоту чи
свій документ про
прийняття, ухвалення
або приєднання, залежно
від конкретного
випадку.
3) [Припинення дії
Акта 1978 р.]
Після набуття цією
Конвенцією
чинності, відповідно до пункту 1, жодний документ про
приєднання
до Акта 1978 р. не може здаватися на
зберігання. Однак
будь-яка
держава, що за практикою Генеральної Асамблеї Організації
Об'єднаних
Націй уважається країною, яка
розвивається, може здати
такий
документ до 31 грудня 1995 року, а будь-яка
інша держава
може це зробити до 31 грудня 1993 року, навіть якщо ця Конвенція
набере
чинності до цієї дати.
1) [Конференція] Ця
Конвенція може бути
переглянутою
конференцією членів
Союзу. Скликання такої
конференції
відбувається
за рішенням Ради.
2) [Кворум і більшість] Конференція є
правомочною приймати
рішення, якщо
в ній бере участь, принаймні,
половина держав -
членів
Союзу. Переглянутий текст Конвенції ухвалюється більшістю в
три
четвертих голосів присутніх держав - членів Союзу.
1) [Повідомлення] Будь-яка Договірна
Сторона може денонсувати
цю
Конвенцію шляхом подання відповідного
повідомлення на ім'я
Генерального секретаря.
Генеральний секретар без
зволікань
сповіщає
всіх членів Союзу про отримання такого повідомлення.
2) [Попередні Акти]
Повідомлення про денонсацію
цієї
Конвенції
вважається також повідомленням про денонсацію будь-якого
попереднього
Акта, яким зобов'язана Договірна Сторона, що денонсує
цю
Конвенцію.
3) [Дата
набуття чинності] Денонсація набуває чинності після
закінчення календарного
року, наступного за
роком, в якому
Генеральний
секретар отримав повідомлення про денонсацію.
4) [Набуті права]
Денонсація не зашкоджує
правам
селекціонерів, набутим
стосовно сорту через
цю Конвенцію чи
будь-який попередній
Акт, до дати
набуття чинності такої
денонсації.
Ця Конвенція не обмежує існуючих
прав селекціонерів, набутих ними згідно із законодавством Договірних Сторін, чи
будь-яким попереднім Актом, або внаслідок будь-якої іншої угоди, ніж ця
Конвенція, укладеної між членами Союзу.
1) [Оригінал] Ця
Конвенція підписується в одному примірнику
англійською, французькою та німецькою мовами. У разі
виникнення
будь-якої
невідповідності між різними текстами
перевага надається
французькому
тексту. Оригінал здається на зберігання
Генеральному
секретарю.
2) [Офіційні тексти]
Після консультацій з
урядами
зацікавлених держав
і міжурядовими організаціями Генеральний
секретар затверджує
офіційні тексти цієї
Конвенції арабською,
голландською,
іспанською, італійською та японською мовами, а також
іншими
мовами, які може визначити Рада.
1) [Надання копій] Генеральний
секретар надає засвідчені
копії
цієї Конвенції державам і
міжурядовим організаціям, які
брали участь
у Дипломатичній конференції,
що прийняла цю
Конвенцію, а
також будь-якій іншій державі
чи міжурядовій
організації
на її прохання.
2) [Реєстрація] Генеральний секретар реєструє цю Конвенцію в
Секретаріаті
Організації Об'єднаних Націй.